Блог Наталії Конон: грудня 2014

11 клас
Тема: Зародження дисидентського руху в Україні та його особливості

Мета: визначати причини формування дисидентського руху; характеризувати його напрямки та їхній вплив на суспільно-політичне життя; прогнозувати суспільні наслідки цього історичного явища;пояснювати зміст термінів і понять «дисидент», «правозахисник», «опозиція», «репресії», КДБ, «антирелігійна кампанія»;висловлювати ставлення до дисидентів,давати оцінку діяльності опозиційно-налаштованих громадян України.

Міжпредметні та міхкурсові зв’язки: Всесвітня історія, 11 клас - “ Розвиток культури ( 1945- початок ХХ ст..) ”. Українська література – Василь Симоненко, Ліна Констенко….

Тип заняття – формування в учнів нових знань.

Вид заняття – семінар з елементами освітньої презентації учнів.
Навчально-методичне забезпечення

Дидактичний матеріал:

«Духовна історія України» (середина 50^х – середина 60^х рр.);

«Дисидентський рух в Україні».

(На дошці розміщено епіграф)

Не заколисуй ненависті силу,

Тоді привітність візьмем за девіз.

Як упаде в роззявлену могилу

Останній на планеті шовініст.

Василь Симоненко

Як сірничок, припалений до сонця,

День спалахнув, обвуглився, погас…

Ліна Костенко

Хід заняття

І. Організаційна частина.

Учитель перевіряє готовність учнів до заняття з метою створення робочого настрою учнів.

ІІ. Актуалізація опорних знань. Підготовка до сприйняття нової теми.

Перш, ніж розпочати вивчення нової теми, вчитель проводить вступну бесіду на повторення вивченого матеріалу за такими запитаннями:
1. Коли почалася «відлига» в українській літературі?

2. Хто такі «шістдесятники» ? Які чинники суспільно-політичного життя зумовили їх появу?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.
У письменника М.Олійника в романі «Хрест» є такі слова: «Мов метелики на світло, летіли самозречені юнаки і дівчата за теплим вітром під стужним віянням зими, що так і не спромоглася на омріяну весну».

Запитання: Кому, на вашу думку, присвятив ці рядки український письменник?
Отже, сьогодні я хочу запросити вас до розмови про тих, хто в часи радянської тоталітарної системи мужньо виборював право мати власну думку, відстоював право мати власну гідність, не боявся сказати правду про життя у радянській державі. Сьогодні ми будемо говорити про дисидентів

ІV Оголошення теми і мети уроку

Тема: Зародження дисидентського руху в Україні та його особливості

Проблемне запитання: Тож хочу і я сьогодні звернутися до вас, дорослих і свідомих громадян незалежної і демократичної країни, із запитанням: Чому ж Україна на змогла захистити кращих синів своїх, еліту нації, чому дисиденти прагнучи віддати Україні свій талант, своє натхнення, свою працьовитість, часто платили за це зламаною долею, а інколи і своїм життям. Чому дисидентський рух не став масовим? Тож нехай ці слова стануть проблемою нашого уроку.

В кінці заняття учні мають відповісти на нього.
V. Вивчення нового матеріалу.

1 Поява дисидентського руху.

2 Створення опозиційних організацій .

3. Діяльність Левка Лук’яненка.

Розповідаю

Дисидентський (опозиційний) рух виник в Україні в середині 1950-х років як форма протесту проти дій партійно-державного апарату та порушення ним радянських законів. (Учитель просить учнів звернути увагу на

термінологічний словник)

Слово “дисидент”означає незгодний і пояснюється як “людина протесна”, яка відкрито протиставляє свої погляди панівній ідеології та рішуче захищає свої переконання.

Диктую поняття правозахисник-учні записують в зошит

Синонім слова “дисидент” стало “правозахисник.” – людина, яка вибирає громадянські, релігійні та національні права.

Розповідаю

Дисидентство охопило всі регіони України та найбільші міста, набуваючи національно-демократичного забарвлення.

Основними причинами виникнення дисидентського руху були політичні: відсутність справжньої політичної самостійності республіки, однопартійна система, яка позбавляла суспільство демократичного вибору шляхів політичного розвитку, забороняла діяльність опозиції установила цензуру, відкидала будь-які закони можливості для зміни влади, призвела до небаченої бюрократизації системи управління

Диктую поняття опозиція-учні записують зошит

Опозиція - протиставлення одних поглядів у політиці іншим.

Розповідаю

Не менш важливими були й національно-культурні причини. Серед них насамперед вирізнялися політика з російщення, позбавлення українського народу самобутніх рис, можливостей для вільного національно-культурного розвитку. Соціально-економічні причини полягали в низькому рівні життя, нав’язуванні Україні невідповідної її потребам і можливостям моделі економічного розвитку, суперечностях економічної політики. Дисидентський рух зумовлювали також релігійні причини, породжені державною антирелігійною політикою й антидемократичними засобами, якими вона проводилася.

Названими причинами були зумовлені й напрями дисидентського руху. Найрадикальнішим і найбільш переслідуваним напрямом був політичний, самостійницький. Представники цього руху мали за мету здобуття державної незалежності України. Головним засобом її здійснення обрали агітацію за вихід зі складу СРСР.

Національно-культурний напрям зосереджувався на питаннях задоволення духовних і культурних потреб українського народу шляхом відродження національної самобутності, традицій мови, усебічного та правдивого висвітлення історії. Представники цього напряму засуджували й чинили опір з російщенню.

Правозахисний напрям об’єднував людей, що виступали проти незаконних арештів і закритих політичних судів, порушення соціальних, економічних, культурних прав українців як людей і громадян

Запитую

Які виникли напрями дисидентів?

Розповідаю

Переслідування радянською владою служителів церкви та віруючих покликали до життя рух за свободу совісті, який теж був органічною складовою дисидентського руху. Напрями дисидентського руху не були чітко розмежованими. У діях і заявах дисидентів завжди органічно поєднувалися зусилля, які можна було розцінити як утілення кількох різних напрямів.

Диктую-учні записують в зошит

Джерела формування дисидентства.

Підпільний рух, який став спадкоємцем діяльності ОУН-УПА, але відмовився від збройних методів боротьби;

Рух «шістдесятників», яскраві представники якого «перетікали» до дисидентів.

Ліна Костенко, Василь Симоненко, Іван Драч, Василь Стус – який загинув у радянських таборах, однак не зрадив своїй совісті, слова В.Стуса, який ще в 1977 році писав:

"Народе мій! До тебе я поверну,

і в смерті обернуся до життя..."

А в день перепоховання В.Стуса у 1989 році В.Забаштанний звертався до своїх сучасників:

"Україно, ну що ж ти за мати

Чи я долю твою не осяг,

Що ти здатна синів убивати,

І підносить убитих на стяг?"

це про нього та інших «шістдесятників» можна сказати словами Ліни Костенко:
Було нам важко і було нам зле,
І західно, і східно. Але
Нам не було негідно
І це, напевне, головне

Особливості дисидентського руху в Україні

Це була мирна, насильницька форма боротьби. Це боротьба за розум, душі людей.

Дисидентський рух мав свої чітко визначені організаційні форми (гуртки, спілки, комітети);

Був загальноукраїнським явищем, проявлявся в усіх регіонах України;

Дисиденство охоплювало різні соціальні верстви населення. Однак, більшість у ньому представляла інтелігенція.

Пригадайте, кого ви знаєте з українських та російських дисидентів? Чим українську дисидентство відрізняється від дисидентства в СРСР загалом?

Звернути увагу!

Українські дисиденти: А.Горська, В.Симоненко, П.Григоренко, Л.Лук'яненко, В.Чорновіл, І.Драч, І.Дзюба, О.Тихий та інші.

Російські дисиденти: О.Солженіцин, В.Висоцький, Є.Євтушенко, А.Сахаров та інші.

Українське дисидентство вирізняється тим, що воно піднімало крім правозахисних питаньта релігійних ще і національні, що хвилювали українську національну еліту.

Учням дається завдання: протягом уроку самостійно заповнити таблицю у зошиті "Дисидентський рух на Україні"

Реакція тоталітарного режиму на дисидентський рух

У другій половині 1950-х рр. в Україні в різних містах починають спонтанно виникати підпільні групи та організації, які намагаються набути струнких організаційних форм і розгорнути пропагандистську діяльність з метою залучити нових прихильників і розгорнути більш активну роботу. Однією з найпоширеніших форм боротьби на цьому етапі стало виготовлення і поширення листівок, наклад яких складав декілька тисяч.

Текст однієї з таких листівок.

«Воля народам, Воля людині!

Громадянине!

Чи зробив ти висновок, що дав українському народові жовтневий переворот 1917 р.?

Він зліквідував здобуту народами внаслідок повалення царизму волю, придушив молоду Українську народну республіку, принісши твоєму народові ще гірше рабство, ніж було царське. І він спричинив до загибелі кращих твоїх братів і друзів, до загибелі української культури і до знищення твого добробуту.

Чи згоден ти і надалі терпіти більшовицьке ярмо?

Українські революціонери.

Прочитай і непомітно підкинь другому».

Запитання до документа.
1. Які ідеї містились у листівці?

2. Чи могли мати вплив на громадян проголошені в ній ідеї?

Ця листівка була підготовлена і розповсюджена групою «Об'єднання», яка проіснувала від 1956 до 1959 р. Вона налічувала 15 активних учасників .

2. Репрезентація проекту: « Створення опозиційних організацій».

3. Діяльність Левка Лук’яненка.
Запитання до класу:

1.У чому полягає суть феномена дисидентського руху?

Учні зазначають:

Дисидентський рух мав специфічну соціальну базу (80% дисидентів складала інтелігенція);

Дисидентський рух був тривалим у часі (понад 20 років), вміщував у собі зародок альтернативного суспільства;

Концентрував опозиційні інтелектуальні сили;

Створював осередки майбутніх масових рухів;

У ньому викристалізовувалися ідейні засади майже всього сучасного політичного спектра.

Які напрямки дисидентського руху виділили ви?

Відповідь учнів:

Національно-визвольний;

Релігійний;

Правозахисний.

Який напрям презентувала група Л.Лук’яненка?

Відповідь учнів:
Національно-визвольний.

Продовження політичний репресій в Україні.

Освітня презентація учня статті І.Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?»

Учитель: Широкої підтримки у громадян України дисидентський рух не здобув. Поміркуємо, чому дисидентський рух не став масовим ?

Учні розмірковують, даючи відповідь на проблемне запитання.

VІ. Узагальнення та систематизація нових знань і умінь.

Запитання до класу:
1. У чому специфіка та історичне значення діяльності дисидентів?

Охарактеризуйте вислів В.Мороза-історика, дисидента: «Віра виникає тоді, коли є мученики» і «знищені стають прапором».

VІІ. Підбиття підсумків. Висновки.
Вчитель надає можливість учням оцінити зміст навчального матеріалу, власну діяльність і освітні презентації, які представлені на уроці. Учні діляться думками про наш час і політичну ситуацію у державі, порівнюючи із періодом «відлиги», висловлюють судження про доленосні події, у яких брали участь Л.Лук’яненко, В.Чорновіл.
Домашнє завдання : опрацювати параграф 15

Додоток 1

Термінологічний словник

Дисидент	від лат. dissident – незгодний) – особа, що не погоджується з панівною ідеологією

Опозиція	опір, протидія, протистояння однієї політики іншій, одних поглядів іншим

Репресії	гоніння та арешти

Правозахисник	особа, яка виступає поборником дотримання прав людини у державі

Цензура	(від нім. Zensur, лат. censura – суворе судження) – контроль офіційної влади над змістом, випуском у світ і розповсюдженням друкованої продукції, творів.

КДБ	спецслужба, яка була створена у 1954 р. і проіснувала до 1991 р. Вона прийшла на зміну НКВС. Одним із відділів Комітету Державної Безпеки стало п’яте головне управління – відповідальне за нагляд за дисидентами.

Додоток 2

Основні події:

• 1959р. – створення УРСС;

• 1961р. – судовий процес над членами УРСС;

• 1964р. – пожежа в Київській публічній бібліотеці;

1965р. – “Інтернаціоналізм чи русифікація” І.Дзюба.

Опорні терміни

• Дисидент – незгодний з існуючою суспільно-політичною системою в державі;

• Опозиція – протиставлення одних поглядів у політиці іншим;

• Репресії – переслідування осіб, групи осіб, нації з боку держави;

• Цензура – контроль за змістом публікацій, видовищ, кінофільмів тощо за допомогою спеціально створених установ.

Додоток 3

Матеріали для відповідей учнів

Арешти

Найбільш дієвим, на думку представників радянської влади засобом приборкати дисидентський рух був арешт, а потім - ув'язнення у таборах Сибіру на кілька років. До багатьох дисидентів цю форму покарання застосовували кілька раз. Серед таких були: В.Стус, Л.Лук'яненко, В.Чорновіл, С.Параджанов та інші. Що собою являло це покарання? Дух епохи дуже яскраво і переконливо описав у книзі "Архіпелаг Гулаг" О.Солженіцин:

Вперше В.Стуса заарештували у 1972р., вирок - 5 років таборів і 3 роки заслання. Вдруге - у 1980р. за приналежність до УГС, вирок - 10 років таборів і 5 років заслання. В цей час дисидент зазнав провокацій, цькування, стеження, жорстоких покарань, тяжкої праці. Поет писав:

"Куди не піткнешся - панують кайдани,

То де вже спокою нам ждать?

Як щирий народу свого громадянин

За край ми повинні гадать"

Так і помер В.Стус у тюремному карцері 4 вересня 1985 р.

За свою діяльність піддався арешту І.Світличний у серпні 1965 р. після повернення з в'язниці працювати за фахом уже не зміг.

За захист прав православних віруючих України у 1972 р. був засуджений В.О.Романюк. Вирок - 7 років позбавлення волі і 3 роки заслання.

У листопаді 1974 р. за "наклепні вигадки, що ганьблять радянську державу і суспільний лад", був заарештований український правозахисник Ю.Т.Литвин. Після звільнення у 1977 р. він продовжив свою діяльність і у 1979 р. завершив статтю "Правозахисний рух в Україні. Його засади і перспективи". І знову арешт і ув'язнення на 10 років і 5 років заслання. До речі, Ю.Литвин перебував у таборах суворого режиму с.Капучино, Половинка і Всесв'ятське Пермської області, де перебувало більшість українських правозахисників. 24 серпня 1984 р. його знайшли у камері із розрізаним животом, а 5 вересня він помер.

В.Чорновіл вперше заарештований у 1967 р. Вирок - 3 роки позбавлення волі за "наклепницьку діяльність на радянський суспільний лад". У січні 1972 р. - другий арешт. Суд, вирок - за "антирадянську агітацію і пропаганду" 6 років ув'язнення і 3 роки заслання. У 1980 р. - третій арешт.

Переслідувань зазнав і Л.Лук'яненко. Перший арешт - у 1961 р., вирок - 15 років ув'язнення. Вдруге 1977 р.

Трагічна доля склалась і у О.Тихого. Перший арешт за "антирадянську агітацію" у 1957 р., ув'язнення на 7 років. Вдруге вирок винесли у 1977 р. - 10 років таборів суворого режиму і 5 років заслання. З 1981 р. О.Тихий тяжко хворів (переніс кілька голодовок). 6 травня 1981 р. помер.

19 листопада 1989 р. прах О.Тихого, В.Стуса та Ю.Литвина було перепоховано на Байковому цвинтарі у Києві. Про цю подію згадує Л.Лук'яненко:

"Кияни стоять на тротуарах і питають: "Що? Кого везуть, кого ховаєте?" Їм пояснили: "Лицарів, що згинули за волю України ось теперечки у роках 80-х"

Вони здіймали шапки і приєднувалися до сумного ходу. На площі та прилеглих вулицях було вже тисяч 100. Із гучномовців линула сумна жалобна музика, а серця людей наповнювалися гнівом: "За що ви, кати України, замордували цих людей, ви - нелюди?!"

2. Ув'язнення у психлікарнях

Часто тоталітарна система вживала нелюдські методи для приборкання дисидентського голосу. Група українських дисидентів стала "пацієнтами" психлікарень. Найвідомішою серед таких лікарень була Дніпропетровська. Саме в цій лікарні "лікувався" український правозахисник П.Г.Григоренко. У 1961 р. він, викладач Військової академії ім.Фрунзе (Москва), виступив з критикою сталінізму та політики М.Хрущова. За це у 1964 р. був позбавлений звання і нагород. Протягом 1964 - 1965 рр., а також у 1969 - 1974 рр. перебував на психлікуванні. Але після не припинив правозахисну діяльність.

Психіатричному впливу піддались ще ряд дисидентів таких як: І.Тереля, Л.Плющ, М.Плахотнюк, В.Рубан, М.Ковтуненко та інші.

3. Звільнення з роботи, виклики в органи КДБ

Дуже поширеною формою боротьби з дисидентами було обмеження можливостей спілкування і поширення інформації між однодумцями. Звичним явищем для дисидентів стало звільнення з роботи, заборона писати, друкувати, знімати фільми і т.д. Постійними супутниками опозиціонерів стали стеження, цькування, виклики в органи КДБ і попередження про антирадянську агітацію.

Так за підтримки завзятих "охоронців порядку" не доживши до свого 29-річчя пішов із життя талановитий український поет В.Симоненко.

Для С.Параджанова арешти і ув'язнення не настільки глибоко поранили душу як заборона знімати фільми. "Відлучення" С.Параджанова від екрану тривало 15 років. "Мене вбили, заборонивши знімати" - нарікав режисер близьким. До світових шедеврів Параджанова таких як "Тіні забутих предків" (дістав 39 міжнародних нагород, 24 гран-прі у 21 країні) могли приєднатися й інші твори. Однак влада СРСР вирішила інакше. І геніальний режисер відсидів за свої переконання 2 строки ув'язнення.

Ідеологічним "обробкам" піддавались українські поети Д.Павличко, який змушений був виїхати за кордон, І.Драч, що демонстрував у своїх творах героїчне минуле України, І.Дзюба зі своїми критичними статтями до лідерів радянської держави.

Підводячи підсумок, зауважимо, що радянський уряд проводив активну роботу по виявленню і усуненню українських дисидентів.